Податкова інспекція провела позапланову невиїзну документальну перевірку діяльності нашого Клієнта (підприємство "А") з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з одним із контрагентів. За результатами перевірки податківці склали акт перевірки, в якому зафіксували заниження підприємством "А" суми податку на додану вартість, і на цій підставі прийняли податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання нашого Клієнта на суму близько 940 тисяч гривень. Податкова, наче б то, виявила ознаки нікчемності договору поставки товару, укладеного між підприємством "А" та його контрагентом.

Проте, підприємство "А" не погодилось з таким висновком і доручило Адвокатській фірмі "Столичний адвокат" представляти його інтереси у суді. Наші фахівці, згідно положень чинного законодавства, надали суду докази того, що договір поставки товару був укладений з метою настання реальних правових наслідків, а саме: платіжні доручення, що свідчать про оплату контрагенту коштів за поставлений товар; податкові накладні, виписані на адресу підприємства "А" його контрагентом. Юристи звернули увагу суду на безпідставність твердження ДПІ про нікчемність господарської операції, яка була здійснена в рамках укладеного договору поставки товару. Крім того, всі первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини між сторонами, оформлені належним чином та мають усі необхідні реквізити.

В акті перевірки, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податківці зазначили, що договір поставки товару між Клієнтом та його контрагентом слід розцінювати як такий, що був укладений сторонами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок. При цьому, податківці не зазначили, яким саме чином договір суперечить інтересам держави і суспільства, та яким чином цей правочин порушує публічний порядок.

Відповідно до чинного законодавства, щоб визнати правочин таким, що порушує публічний порядок, повинна враховуватись вина сторін правочину, або однієї із сторін, підтверджена вироком суду у відповідній кримінальній справі. Акт перевірки, складений ДПІ, не містить інформації щодо наявності вироку у кримінальній справі, порушеній відносно посадових осіб підприємства "А" чи його контрагента.

Адвокати також спростували твердження ДПІ щодо відсутності у контрагента необхідного обсягу цивільної праводієздатності, адже, станом на день здійснення господарських операцій між підприємством "А" та контрагентом, останній не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців.

Розглянувши аргументи сторін, адміністративний суд в повному обсязі задовольнив позовні вимоги і, завдяки компетентним діям юристів "Столичного адвоката", визнав нечинним та скасував податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання перед державою на суму близько 940 тисяч гривень.■