Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)" від 12 січня 2005 року № 2322-ІV, було внесено зміни і доповнення до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ), якими на законодавчому рівні врегульовано новий порядок проведення позапланових виїзних перевірок (далі - позапланові перевірки) органами державної податкової служби (далі - ДПС).

Так, зокрема, частиною сьомою ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ (в редакції від 12 січня 2005 року) було передбачено, що позапланова перевірка могла здійснюватися лише на підставі рішення суду, а пунктом 2 частини другої ст. 11-2 встановлено, що приступити до проведення перевірки посадові особи ДПС вправі були лише після надання платнику податків під розписку копії рішення суду про дозвіл на її проведення.

На практиці дані норми закону взагалі унемож­ливили законне проведення позапланових перевірок, оскільки для одержання рішення суду ДПС повинен подати письмове обґрунтування, в якому зазначити дати початку i закінчення перевірки (а якщо розгляд справи в суді затягнеться, або якщо рішення буде оскаржено); склад осіб, які будуть проводити таку перевірку (а чи будуть вказані осо­би, спроможні проводити перевірку, якщо дати її проведення зміняться); інформацію про кількість перевірок, проведених ДПС щодо суб'єкта госпо­дарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки (а якщо перевірки проводилися відповідними підрозділами інших інспекцій, аніж за місцезнаходженням суб’єкта перевірки). Крім того, у діючій редакції Господарського процесуального кодексу чітко не врегульовано порядок провадження у подібних справах.

Законом України "Про внесення змін до За­кону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" від 25 березня 2005 року № 2505-IV (далі - Закон № 2505-IV) вищезазначені статті були частково змінено, але цим питання не тільки не було вирішено, а й взагалі зайшло в глухий кут.

Так, розділом 22 Закону № 2505-IV до ст. 11-1 та 11-2 Закону № 509-ХII було внесено змін та до­повнень, за яких рішення про проведення позапланової перевірки приймається керівником податкового органу, i допуск до її проведення здійснюється за умови надання направлення на перевірку i копії наказу керівника податкового органу. Але, внаслідок технічної помилки законодавця, в тексті ст. 11-1 Закону № 509-XII (в редакції від 25 березня 2005 року згідно з Єдиним державним реєстром нормативно-правових актів) містяться 2 норми (стара i нова), замість одної: перша - позапланова перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а друга - позапланова перевірка здійснюється за рішенням керівника податкового органу.

Якщо ж на підприємство з'являться податківці із направленням на позапланову перевірку i копією наказу керівника податкового органу, то підприємство має всі законні підстави вимагати пред'явлення рішення суду, хоча більшість підприємств сьогодні допускає перевіряючих i не використовує на свою користь дану прогалину законодавства. ■