Пишіть нам:
Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Україна, 04050, м. Київ
вул. М.Пимоненка, 13,
Бізнес-центр "ФОРУМ",
корпус 8

/+380 44/
584-24-15
/+380 44/
332-35-51
/+380 67/
504-33-29

 

 

 

 

 

.

 

  

..........................................
 

 
   

 
   
..........................................
 
 

 

НОВИНИ

 

………………………………………………

 

 Дисконтна програма

………………………………………………

 

 ПРЕЗЕНТАЦІЇ

 

Типові помилки директора та головного бухгалтера на допиті при розслідуванні податкових злочинів (pdf)

………………………………………………

 

Відмова свідка від давання показань (pdf)

………………………………………………

 

Судові спори з податківцями (pdf)

………………………………………………

 

Податкові перевірки (pdf)

………………………………………………

 

Адміністративний арешт активів підприємства (pdf)

………………………………………………

 

Затримання за новим КПК (pdf)

 

            
 

Плевако Ф. Н.

адвокат Плевако Ф. Н.

(1842-1908)

«Великий оратор», «геній слова», адвокат Федір Никифорович Плевако народився 13 квітня 1842 р. у м. Троїцьк Оренбурзької губернії. Навесні 1859 р., після закінчення першої Московської гімназії, він вступив на юридичний факультет Московського університету. Будучи студентом, Плевако переклав на російську мову «Курс римского гражданского права» видатного німецького юриста Георга Фрідріха Пухти, який пізніше він ґрунтовно прокоментує і надрукує за власний рахунок. У 1864 р. Плевако закінчив університет з дипломом кандидата прав. Коли ж, згідно «Положення» від 19 жовтня 1865 р. про введення в дію Судових статутів 1864 р., навесні 1866 р. в Росії почала формуватися присяжна ад вокатура, Федір Никифорович записався помічником до присяжного повіреного М.І. Доброхотова. Будучи помічником, він встиг проявити себе обдарованим адвокатом у кримінальних процесах.

19 вересня 1870 р. Плевако був прийнятий у присяжні повірені округу Московської судової палати, і з того часу почалося його блискуче сходження до вершин адвокатської слави. Не дивлячись на те, що адвокатові  приписували політичну «неблагонадійність», він виступав на процесах у справах про різного роду політичні «заворушення». У 1880 р. Плевако взяв на себе захист всіх 34-х звинувачених селян с. Люторичі Тульської губернії, які збунтувалися проти закабалення їх сусіднім поміщиком. Його захисна промова прозвучала грізним звинуваченням російської влади. Після промови адвоката Плевако у судовій залі прогриміли оплески схвильованих, приголомшених слухачів. А.Ф. Коні зауважував, що його виступ на цьому процесі «був за умов і настроїв того часу громадським подвигом». Суд змушений був виправдати 30 з 34 підсудних.

Участь Плевако в політичних процесах дозволяє вбачати в ньому демократа-різночинця, тим більше що сам Федір Никифорович прямо говорив про себе: «Я людина 60-х років». Обер-прокурор Синоду К.П. Побєдоносцев, зі свого боку, не дарма, коли побачив фотографію Плевако з молодими адвокатами (з числа «неблагонадійних»), сказав: «Їх всіх повісити треба, а не фотографувати». Після маніфесту 17 жовтня 1905 р. Федір Никифорович вступив до партії октябристів, від них був обраний у III Державну думу. Але в сфері політики адвокат Плевако не став помітною величиною, однак, у сфері права він був великим і адвокатом, і судовим оратором, який особливо вирізнявся на процесах по кримінальних справах.

адвокат Плевако Ф. Н.

Тексти своїх промов Федір Никифорович заздалегідь не писав, але після суду на прохання газетних репортерів записував вже виголошену промову. Плевако-оратор був індивідуальним, сильним життєвою кмітливістю і хваткою, ораторською винахідливістю, емоційністю, «народністю» витоків свого красномовства. Він пояснював секрети своїх успіхів як захисника дуже просто: був переповненим почуттям відповідальності перед своїми клієнтами; умів впливати на присяжних засідателів. Прикладом може слугувати його дуже коротка промова на захист священика, позбавленого сану за крадіжку: «Панове присяжні засідателі! Більше двадцяти років мій підзахисний відпускав вам гріхи ваші. Один раз відпустіть і ви йому!»

Однією з головних особистісних рис адвоката Плевако його біографи вважають релігійність, він був глибоко віруючою людиною. В 1904 р. на прийомі у папи римського Пія Х доводив, що оскільки Бог один, то в світі має бути одна віра і, отже, католики і православні зобов'язані жити в добрій злагоді. Все своє життя в Москві Федір Никифорович залишався постійним членом різних благодійних установ – таких як Товариство опіки, виховання і навчання сліпих дітей та Комітет сприяння улаштуванню студентських гуртожитків.

Помер Федір Никифорович Плевако 23 грудня 1908 р. в Москві. На цю подію відгукнулася вся Росія: більшість газет і журналів друкували некрологи. Газета «Раннее утро» 24 грудня 1908 р. виразилася так: «Вчора Росія втратила свого Цицерона, а Москва – свого Златоуста». Знамениті «Речи» адвоката Плевако були видані під редакцією М.К. Муравйова у 1909 р.