|
(1840-1910) Відомий адвокат, народився у м. Умані Київської губернії. Закінчив юридичний факультет Московського університету. Був секретарем прокурора Московської судової палати, товаришем (помічником) прокурора при Володимирському окружному суду. У 1971 році він вступив у стан присяжних повірених в Одесі, потім у Петербурзі, де відразу виділився своєю захисною промовою у справі одного присяжного повіреного, виключеного із стану радою присяжних повірених. Блискучий оратор, з рідкісною, різнобічною ерудицією, з видатною здатністю до аналізу найскладніших справ, користувався гучною популярністю.■ |
|
|
(1837-1919) Відомий адвокат, публіцист, громадський діяч. Видатний організатор незалежної адвокатури в царській Росії. У 1866 році вступив до числа присяжних повірених округу Столичної Петербурзької судової палати. У 1867 році був обраний Головою Ради присяжних повірених Санкт-Петербургу. На думку колег, "був одним із найдіяльніших і найенергійніших організаторів адвокатури". Виступав у багатьох процесах, в т.ч. політичних (зокрема – "нечаєвському"). Поряд з активною адвокатською діяльністю займався літературною творчістю. До цього часу відносяться три написані ним книги: "Віддання до суду та подальший рух кримінальної справи до початку судового слідства" (1871 р.); "Судове слідство" (1871 р.); "Замітки про російську адвокатуру" (1875 р.). У 1900 році обраний почесним академіком у розряді красного письменства Імперської Академії Наук. З 1910 року являється головним редактором "Нового Енциклопедичного Словника Брокгауза-Ефона". ■ |
|
|
(1829-1907) Відомий адвокат і літератор. Доктор юридичних наук, завідуючий кафедрою кримінального права Петербурзького університету. Автор першого російського підручника з кримінального права. З 1866 року став присяжним повіреним округу Столичної Петербурзької судової палати. Завдяки відмінним знанням здобув славу видатного захисника. Кілька разів був обраний Головою Ради присяжних повірених Петербургу (Головного органу столичних адвокатів). ■ |
|
|
(1828-1893) Адвокат і видатний громадський діяч. У 1857 році Тверське дворянство обрало його своїм Губернським ватажком, представило його Государю. Був ідеологом і активно просував реформи законодавства 1861, 1864 років. Під своєю редакцією і за свої кошти Унковський видав у перекладах: з англійської – "Досвід теорії непрямих доказів" Уільза, з німецької – "Посібник із судового захисту" Міттермайера, його ж "Кримінальне судочинство Англії, Шотландії і Північної Америки" і "Судову медицину" Шауенштейна. У 1863 році опублікував свою статтю "Про перетворення в частині прямих податків". У жовтні 1866 року вступив у стан Санкт-Петербурзьких присяжних повірених. Вже на початку своєї адвокатської діяльності був обраний у члени Ради присяжних повірених, протягом декількох років був її Головою. Як присяжний повірений користувався величезною повагою у суспільстві. Авторитет у колег, довіра суду і публіки до нього були настільки глибокими, що сам факт прийняття ним справи до захисту був для них вказівкою на правоту справи. ■ |
|
|
(1828-1918) Адвокат, видатний діяч Санкт-Петербурзької (столичної) адвокатури, публіцист. Був обер-секретарем Сенату. У 1861 році змушений був покинути державну службу через участь у складанні всепідданішого прохання про пом’якшення долі студентів, арештованих під час університетських заворушень. Узявшись за клопотання у справах, Стасов був одним із перших, хто вніс у майстерність захисту нові прийоми і підняв професію адвоката, яка до тих пір не була в пошані. Був одним із організаторів гуртка, в якому молоді юристи готувалися до здійснення судової реформи. Коли у 1866 році в Санкт-Петербурзі було створено нові суди, Стасов вступив у стан присяжних повірених і був обраний першим в історії Головою Ради присяжних повірених Столичного Петербурзького судового округу. ■ |
|
|
